• На русском
  • Українською
Патон Борис Євгенович

Патон Борис Євгенович

нар. 27.11.1918

Всесвітньовідомий вчений у сфері електрозварювання, металургії і технології металів, Президент АН України (з 1962).

Біографія

Народився в сім'ї академіка Євгена Оскаровича Патона (1870-1953), директора Інституту електрозварювання та Наталії Вікторівни Патон (1885-1971), домогосподарки.

1941 - закінчив Київський політехнічний інститут, інженер-електрик; кандидатська дисертація «Аналіз роботи зварювальних головок і засобів їхнього живлення при зварюванні під флюсом» (1945); докторська дисертація «Дослідження умов стійкого горіння зварювальної дуги та її регулювання» (1952).

1941-1942 - інженер електротехнічної лабораторії, завод «Красне Сормово», м. Горький. 1942-1945 - молодший і старший науковий співробітник, 1945-1950 - завідувач відділом, 1950-1953 - заступник директора з наукової роботи, з 1953 - директор Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона АН УРСР. Був членом редколегії журналу «Наука и жизнь». 1986-1994 - голова Міжвідомчої наукової ради з проблем технічного та соціально-економічного прогнозування при Президії НАНУ і Держплані УРСР (з 1992 - при Мінекономіки України); головний редактор журналів «Автоматична сварка», «Технічна діагностика та неруйнівний контроль», «Сучасна електрометалургія», «Вісник Національної академії наук України». 1992-1995 - голова Комітету з Державної премії України в галузі науки і техніки. 04.- 10.1992 - член Колегії з питань технічної політики Державної думи України. 1959-1988 - депутат, 1963-1980 - член Президії ВР УРСР, 1962-1989 - депутат ВР СРСР 6 - 11 скликань, 1966-1989 - заступник Голови Ради Союзу ВР СРСР. 1989-1991 - народний депутат СРСР від КПРС. 1966-1991 - член ЦК КПРС; 1960-1991 - член ЦК КПУ. Член Ради національної безпеки і оборони України (серпень 1997 - лютий 2005).

З нагоди 90-річчя Патона в Києві, в конференц-залі Президії Академії наук відбувся урочистий прийом.

Наукові інтереси

Автор понад 1000 публікацій, зокрема 20 монографій; понад 400 винаходів. Наукові дослідження присвячені процесам автоматичного і напівавтоматичного зварювання під флюсом, розробці теоретичних основ створення автоматів і напівавтоматів для дугового зварювання і зварювальних джерел живлення; умов тривалого горіння дуги та її регулювання; проблеми управління зварювальними процесами. Вивчає системи управління з різноманітними кібернетичними приладами, працює над створенням зварювальних роботів. Велику увагу приділяє вивченню металургії зварювання, вдосконаленню існуючих і створенню нових металевих матеріалів.

Очолював дослідження із застосування зварювальних джерел теплоти в спеціальних плавильних агрегатах, які увінчалися створенням нової галузі якісної металургії - спецелектрометалургіі (електрошлакового, плазмово-дугового та електронно-променевої переплаву).

Член Президії АН СРСР (1963-1991). З 1963 по 1991 роки - член Президії Комітету з Ленінської і Державної премій СРСР в галузі науки і техніки; з 1989 по 1991 рік - голова Комітету міжнародної Ленінської премії миру. Академік АН СРСР (1962; з 1992 - РАН), іноземний член Болгарської АН (1969), Чехословацької АН (1973), Академії наук і мистецтв Боснії і Герцоговини (1975), АН НДР (1980), Шведської королівської академії інженерних наук (1986 ), Національної АН Індії (1994), Національної АН Республіки Вірменія (1994), АН Білорусі (1995), АН Казахстану (1995), АН Грузії (1996), Національної АН Таджикистану (2001), Національної АН Киргизької Республіки (2004), Академії Європи (1991), Міжнародної АН освіти, індустрії та мистецтва (США, 1997), Міжнародної академії астронавтики (США, 1997), член Міжнародної інженерної академії (1991), Американського зварювального товариства (1978), Міжнародного товариства з матеріалознавства (1994) ; почесний член, президент Української асоціації Римського клубу (1990).

Нагороди та звання

Герой України (26 листопада 1998) - за самовіддане служіння науці, визначні досягнення в галузі зварювання та спеціальної електрометалургії, що сприяли визнанню й утвердженню авторитету вітчизняної науки у світі (першим в історії удостоєний даного звання).

Орден князя Ярослава Мудрого I ступеня (27 листопада 2008) - за багаторічне невтомне служіння вітчизняній науці, видатний особистий внесок у зміцнення наукового та економічного потенціалу України

Орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня (26 листопада 2003) - за видатні особисті заслуги у розвитку вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу та з нагоди 85-річчя Національної академії наук України

Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (13 травня 1997) - за видатні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку науки, затвердження авторитету національної академічної школи в світі

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1969, 1978)
Чотири ордени Леніна (1967, 1969, 1975, 1978)
Орден Жовтневої Революції (1984)
Орден Трудового Червоного Прапора (1943)
Орден «Дружби народів» (1988)
Орден «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня (Росія, 26 листопада 2008) - за видатний внесок у розвиток світової науки, зміцнення наукових і культурних зв'язків між державами - учасниками Співдружності Незалежних Держав.
Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (Росія, 27 листопада 1998) - за видатний внесок у розвиток науки.
Орден Пошани (Росія, 19 січня 2004) - за великий внесок у розвиток науки та зміцнення дружби і співпраці між Російською Федерацією і Україною
Ленінська премія (1957)
Сталінська премія (1950)
Державні премії України (1970, 2004)
Премія Ради Міністрів СРСР (1988)
Премія Ради Міністрів УРСР (1984)
Премія «Тріумф» (Росія, 2004)
Заслужений діяч науки і техніки Української РСР (1968)
Заслужений винахідник СРСР (1983)
Золота медаль ім. М. В. Ломоносова АН СРСР (1981)
Золота медаль ім. С. П. Корольова (2003)
Золота медаль ім. Яна Чохральського (2006)
Почесний громадянин міста Маріуполь (1998) - за видатні заслуги перед Маріуполем

Сім'я

Дружина Ольга Борисівна (1921) - науковий працівник, інженер Інституту механіки НАНУ; дочка Євгенія (1956-2009) - член-кореспондент НАНУ, завідувач лабораторією Інституту клітинної біології та генетичної інженерії НАНУ.

.:Друзi:.

 
Okaerinasai Constructors, 2007-2013